Питання та відповіді

Страхові компанії та банки – від початку різні фінансові інститути, які надають різні за своєю суттю послуги. Банк це чисто спекулятивна (в хорошому розумінні цього слова) організація, до якої ми несемо тимчасово вільні кошти з метою отримання короткочасного доходу. Ми в будь який момент можемо забрати та витратити ці кошти, адже вони є «вільними», тобто не мають функціонального закріплення за певною потребою.

Страхові ж компанії виступають інструментом фінансового планування майбутнього, а також механізмом соціального захисту себе та родини. У страхову компанію ми звертаємось для вирішення теперішніх чи майбутніх проблем: наприклад, для захисту родини на випадок втрати годувальника, для гарантування дітям престижного навчання чи придбання для них окремої квартири, або ж для забезпечення собі достойної додаткової пенсії. Адже для того, щоб отримувати хоча б перші 10 років після виходу на пенсію по 200 доларів щомісяця, необхідно накопичити суму у розмірі 200*12*10 = 24 000 доларів. Це значний капітал, і не в кожного з нас є можливість одразу «знайти» таку суму. На відміну від банків, страхові компанії дозволяють клієнтові створювати свій капітал поступово, періодично, протягом тривалого терміну, перераховуючи в СК невелику суму коштів, які інвестуються компанією та постійно збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. Образно кажучи: СК дозволяє людині накопичити значну суму коштів за кілька років непомітно для себе. Крім того страхова компанія надає надійний страховий захист, де страхова виплата може в кілька, навіть у десятки разів перевищувати суму сплачених внесків.

Укладаючи договір зі страховою компанією, Ви маєте гарантію інвестиційного доходу на вкладені кошти в розмірі 4-х% на весь термін дії договору, причому відсотки щорічно нараховуються як на вкладені Вами кошти, так і на інвестиційний дохід минулих років, тобто за схемою складних відсотків. Крім того, гарантований відсоток щороку збільшується на додатковий дохід (бонуси), фактично отриманий компанією від розміщення Ваших коштів. За Законом, СК зобов'язана віддавати клієнтові не менше 85% такого доходу, що дозволяє їй впевнено конкурувати на цій ниві з банками.

Враховуючи важливу соціальну роль страхових компаній, держава створила значні податкові пільги для їх клієнтів: держава повертає Вам податки, сплачені при отриманні коштів, які Ви спрямовуєте на накопичувальне та пенсійне страхування, чого, на жаль, не можна отримати у банківській системі.

На сьогодні, держава здійснює жорсткий контроль за діяльністю страхових компаній, питанням надійності та забезпечення платоспроможності страховиків приділена більша частина Закону України «Про страхування». Тільки для того, щоб почати страхову діяльність, компанія повинна мати оплачений статутний капітал у значному розмірі, який зараз встановлений Законом на рівні 1,5 млн. євро, а такі грошові вкладення можуть свідчити про серйозні наміри інвесторів щодо власного бізнесу, адже вони повністю відповідають цією сумою перед клієнтами компанії.

Наступним елементом «гарантії» надійності страховика є резерви із страхування життя, які за законом повинні на будь-яку дату перевищувати зобов’язання страховика перед своїми клієнтам принаймні на 5%. Такі резерви не є власністю страховика та повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. При цьому кошти страхових резервів можуть бути інвестовані лише в найбільш надійні активи, вичерпний перелік яких наведений у Законі: грошові кошти на поточному рахунку або в касі; банківські вклади (депозити); валютні вкладення; нерухоме майно; банківські метали; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Дотримання зазначених вимог закону контролюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, яка періодично отримує детальну звітність страховика та проводить перевірки щодо правильності застосування страховою компанією законодавства України і достовірності звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування. При виявленні порушень Комісія має досить широкі повноваження починаючи від анулювання певних дій страховика (наказів, угод тощо) аж до зміни керівництва компанії чи призначення державного управляючого.

Наступним рівнем гарантії є і той факт, що умови страхування, страхові програми та страхові тарифи компанії із страхування життя пройшли повну перевірку та затверджені компетентним органом, який здійснює державний нагляд за страховою діяльністю. Більше того, оскільки страхова компанія пропонує довготривалі послуги, розраховані на десятки років, вона не може надавати своїм клієнтам жодних обіцянок, гарантованість яких можна поставити під сумнів. Так, компанія із страхування життя не може гарантувати інвестиційний дохід більше 4% річних. Проте це не означає, що клієнти повинні задовольнитися таким низьким доходом. Закон передбачає, що компанія зобов’язана віддати клієнтові не менше 85% від реального доходу, отриманого за результатами відповідного року.

Ці та більшість інших гарантій напряму прописані в Законодавстві та контролюються державою, проте питання гарантій є набагато ширшим та залежить від багатьох інших факторів.

Згідно з Законом України «Про страхування» кожний вид страхування підлягає ліцензуванню. Уповноважений орган (на цей час – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України):

- видає ліцензію;

- реєструє Правила страхування;

- здійснює державний нагляд за діяльністю страховика з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, запобігання неплатоспроможності страховика та захисту інтересів застрахованих осіб.

Відповідно до чинного законодавства, з заробітної плати фізичних осіб відраховується прибутковий податок та інші обов’язкові платежі до державного бюджету. Тому, згідно з Указом Президента «Про уникнення подвійного оподаткування», суми, що сплачуються особисто застрахованою особою в страхову компанію, не підлягають оподаткуванню, бо вони вносяться після нарахування і виплати заробітної плати, тобто після оподаткування.

Згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», страхові внески, сплачені за рахунок підприємства, не є доходом застрахованої особи і не включаються до місячного оподаткованого доходу, за договорами довгострокового страхування життя, якщо сума страхових внесків не перевищує 15 відсотків суми заробітної плати застрахованої особи, але при цьому, сума страхових внесків, що сплачує підприємство, не повинна перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя платник податку сплачує за свій рахунок добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах та у яких це місце є основним місцем роботи, то такий платник податку може віднести до складу валових витрат кожного календарного кварталу суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу, але не більше ніж  8800 гривень (сума, що дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножена на 1,4 та округлена до найближчих 10 гривень) у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом звітного податкового року.